цілик
ЦІ́ЛИК, а, ч., спец.
Найпростіший прицільний пристрій на стволі зброї і на гарматних панорамах.
ЦІЛИ́К, а́, ч.
1. розм. Цілина 1.
Але нема нам куди подітися, і осіли ми за рікою Галицею, на невдобах, не жити, а віку доживати. І земля тутечки не тая – цілик не торканий, слізьми і потом родителів [батьків] наших не орошений (В. Дрозд).
2. розм., заст. Цілина 2.
Він [Гаврило Латка] торохкотів, підстрибуючи на цілику в подолі гори, де вигін починався, коні ще більше од того гуркоту харапудились (В. Дрозд);
// Великий сніговий з твердим покривом замет.
Олень поринав по самі роги у сніг, падав, потім, напруживши всі сили, стрибав на цілик, знову провалювався, намагався вирватися, але Кузьма міцно тримав його за повід і тяг за собою (І. Багмут).
3. гірн. Масив ґрунту з корисними копалинами, який залишається незайманим у разі розробляння родовища.
Андрій усім тілом навалився на перфоратор, свердло швидко вгризалось у рудяний [рудний] цілик, і скоро останній шпур був готовий (О. Гуреїв);
У новій шахті стволи закладаються за межами шахтного поля з таким розрахунком, щоб колоствольний цілик міг бути вироблений під час виробки суміжних шахтних полів (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)