цілковито

ЦІЛКОВИ́ТО, присл. Цілком, повністю.

З самого малечку хлопець звик бути в центрі уваги. Побутова обстановка цілковито сприяла цьому. Батьки його жили при школі (Головко, II, 1957, 261);

Роботу майже закінчено. Маючи ще годину, я був цілковито забезпечений від помилок (Ю. Янов., II, 1958, 119);

Холодна осіння ніч цілковито панувала над околицею (Трубл., І, 1955, 82);

Орися відразу затихла, горе.. раптово захололо в ній.. Все вона робила автоматично і була цілковито підкорена чужій волі (Тют., Вир, 1964, 278);

// До кінця, зовсім, абсолютно.

Дуже часто тиха.. невістка уміє цілковито задобрити воркотливу свекруху (Фр., XVI, 1955, 65);

А о. Василь так і не прийшов до себе цілковито. Щось мурмотів незрозуміле і дуже швидко згодився їхати додому, коли Маруся о тім натякнула (Хотк., II, 1966, 75).

Значення в інших словниках

1. цілковито — див. зовсім; остаточно; цілком  Словник синонімів Вусика
2. цілковито — цілкови́то прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
3. цілковито — ЦІЛКОВИ́ТО, присл. Цілком, повністю. З самого малечку хлопець звик бути в центрі уваги. Побутова обстановка цілковито сприяла цьому. Батьки його жили при школі (А. Головко); Роботу майже закінчено.  Словник української мови у 20 томах
4. цілковито — присл. Цілком, повністю. || До кінця, зовсім, абсолютно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. цілковито — ЦІЛКО́М присл. (до кінця; повною мірою), ПО́ВНІСТЮ, АБСОЛЮ́ТНО, ЗО́ВСІМ, ЦІЛКОВИ́ТО, ОСТАТО́ЧНО, СПОВНА́, ТО́ЧНО, ПО́СПІЛЬ, ПРИ́ТЬМОМ розм., ГЕТЬ розм., ГЕТЬ-ЧИ́СТО розм., КРУГО́М розм., НА́СКРІЗЬ розм.; ЗГО́ЛА́ діал.; ДОЩЕ́НТУ, ДОТЛА́, ДО́ЧИ́СТА розм.  Словник синонімів української мови