цілковито
ЦІЛКОВИ́ТО, присл.
Цілком, повністю.
З самого малечку хлопець звик бути в центрі уваги. Побутова обстановка цілковито сприяла цьому. Батьки його жили при школі (А. Головко);
Роботу майже закінчено. Маючи ще годину, я був цілковито забезпечений від помилок (Ю. Яновський);
Холодна осіння ніч цілковито панувала над околицею (М. Трублаїні);
Орися відразу затихла, горе .. раптово захололо в ній .. Все вона робила автоматично і була цілковито підкорена чужій волі (Григорій Тютюнник);
// До кінця, зовсім, абсолютно.
Дуже часто тиха .. невістка уміє цілковито задобрити воркотливу свекруху (І. Франко);
А о. Василь так і не прийшов до себе цілковито. Щось мурмотів незрозуміле і дуже швидко згодився їхати додому, коли Маруся о тім натякнула (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)