цінувальник
ЦІНУВА́ЛЬНИК, а, ч. Те саме, що ціни́тель.
Похвалившись новими образами, Прокопович був дуже радий, що знайшов доброго цінувальника, котрий втямив високе чайківське малярство (Н.-Лев., III, 1956, 32);
Школа повинна виховувати вимогливого читача — цінувальника красного письменства (Літ. Укр., 3.IV 1964, 3).
Словник української мови (СУМ-11)