цінь
ЦІНЬ¹, і, ж., діал. Цина.
Мар’янці купили гарну кужілку, обложену цінню (П. Куліш, Вибр., 1969, 291).
ЦІНЬ², ЦІНЬ-ЦІ́НЬ, виг., розм. Звуконаслідування, що означає цінькання.
Цінь, цінь, тарара! усюди діра, та нікуди вилізти (ніби синиця в клітці говорила) (Номис, 1864, № 2062).
Словник української мови (СУМ-11)