цінькати
ЦІ́НЬКАТИ, аю, аєш, недок., розм. Видавати слабкі пискливі звуки (про птахів).
Було тихо, безлюдно, тільки синички шаруділи й цінькали (Вол., Озеро.., 1959, 83);
// Створювати подібні звуки (про кулі, струни і т. ін.).
Налапавши білих,— раптово кидались на них, і тоді в степах довго квохтали кулемети, важко кашляли гармати та в’їдливо цінькали кулі (Епік, Тв., 1958, 377);
*Образно. Зима біснувалась, мурувала вікна холодними квітами; синицями цінькав мерзлий сніг, припадаючи до шибок (Стельмах, II, 1962, 387).
Словник української мови (СУМ-11)