ціпилно

ЦІПИ́ЛНО, а, с. Держак ціпа.

Проклята праця!.. А колись бувало робив різьбу мистецьку до палат, до дому божого… Давно було… Тепера що? Ціпилна, топорища, плуги… хрести… (Л. Укр., I, 1951, 442);

Гришка перевертає ціпилном снопи і, важко зітхнувши, мовчки б’є ціпом (Кос., Новели, 1962, 180);

*У порівн. В руках черешня груба, як ціпилно (Фр., II, 1950, 18).

Значення в інших словниках

1. ціпилно — див. держак  Словник синонімів Вусика
2. ціпилно — ЦІПИ́ЛНО, а, с. Держак ціпа. Проклята праця!.. А колись бувало робив різьбу мистецьку до палат, до дому божого... Давно було... Тепера що? Ціпилна, топорища, плуги... хрести...  Словник української мови у 20 томах
3. ціпилно — ціпи́лно іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
4. ціпилно — -а, с. Держак ціпа.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. ціпилно — Ціпи́лно, -на; -пи́лна, -пи́лен  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)