ціпеніти

ЦІПЕНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. Ставати нерухомим, втрачати гнучкість, рухомість (від холоду, вогкості, хвороби і т. ін.).

Миколка кутався в стареньку даровану свитку, бо сіверко-вітер забирався в усі шпарини і ціпеніло від того все тіло (Рибак, Помилка.., 1956, 164);

Семенюк великими кроками міряє камеру. Весь час сковані руки ціпеніють і болять (Галан, Гори.., 1956, 112);

У цьому стані [каталепсії] людина втрачає всяку чутливість, не реагує на зовнішні подразники. Тіло нерухоміє, пульсу майже немає, серце скорочується надзвичайно рідко, м’язи ціпеніють (Наука.., 8, 1966, 45);

// перен. Ставати скованим, нечутливим, стискатися від почуття страху, обурення, сильного переживання тощо.

Від півночі йно кралась хмура мла, Здіймаючи таємні, чорні крила… І в темінь ту страховинну несла Мене якась необорима сила… Холола кров і мозок ціпенів (Стар., Вибр., 1959, 67);

— Серце ціпеніє мені в грудях із жалю, і я не виджу світу перед собою! (Коб., II, 1956, 24);

Від творів Стефаника душа холоне, німієш і ціпенієш, коли бачиш, як гинуть знедолені люди, коли чуєш, як вони лементують, волають у розпачі, в безнадії (Літ. Укр., 1.ІІІ 1963, 2);

// Втрачати на деякий час здатність рухатися під впливом сильного відчуття, почуття.

Василина ціпеніє од жаху (Тудор, Народження, 1941, 207);

Тепер скільки завгодно могли вже на них дивитись інтервенти в біноклі! Вволю міг надивлятись тепер із зовнішнього рейду на них адмірал Янікоста, ціпеніючи від несподіваного видовища, як уже при сонці, при повному дні вилітає із-за колючих маслин степова кіннота (Гончар, II, 1959, 47).

Значення в інших словниках

1. ціпеніти — (зі страху а. дуже замерзнути) клякнути, заклякати, дубіти, костеніти, дерев'яніти.  Словник синонімів Полюги
2. ціпеніти — Клякнути, заклякати, дубіти, костеніти, дерев'яніти, с. леденіти; (з жаху) німіти, завмирати, терпнути, затерпати, замлівати.  Словник синонімів Караванського
3. ціпеніти — I заклякати, клякнути, коліти, оклякати, уклякати II див. боятися; мерзнути  Словник синонімів Вусика
4. ціпеніти — [ц'іпеин’ітие] -н'ійу, -н'ійеиш  Орфоепічний словник української мови
5. ціпеніти — Дубіти, задубіти, здубіти, одубіти, одубти, подубіти, зашпорювати, зашпорити, позашпорювати, клякати, клякнути, заклякувати, заклякнути, заклякти, скликувати, оклякнути, уклякувати, уклякнути, уклякти, коцюбнути, коцюбти, закоцюбнювати, закоцюбнити...  Словник чужослів Павло Штепа
6. ціпеніти — ЦІПЕНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. Ставати нерухомим, втрачати гнучкість, рухомість (від холоду, вогкості, хвороби і т. ін.); клякнути. Миколка кутався в стареньку даровану свитку, бо сіверко-вітер забирався в усі шпарини і ціпеніло від того все тіло (Н.  Словник української мови у 20 томах
7. ціпеніти — ціпені́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
8. ціпеніти — -ію, -ієш, недок. Ставати нерухомим, втрачати гнучкість, рухомість (від холоду, вогкості, хвороби і т. ін.). || перен. Ставати скутим, нечутливим, стискатися від почуття страху, обурення, сильного переживання тощо. || Втрачати на деякий час здатність рухатися під впливом сильного відчуття, почуття.  Великий тлумачний словник сучасної мови
9. ціпеніти — ЗАВМЕ́РТИ (стати нерухомим, зберігаючи позу, положення і т. п. у момент припинення руху), ЗАМЕ́РТИ, ЗАСТИ́ГНУТИ, ЗАСТИ́ГТИ, ЗАКЛЯ́КНУТИ, ЗАКЛЯ́КТИ, ЗАЦІПЕНІ́ТИ підсил., ЗАКАМ'ЯНІ́ТИ підсил., ЗАКАМЕНІ́ТИ рідше, СКАМ'ЯНІ́ТИ підсил., СКАМЕНІ́ТИ рідше.  Словник синонімів української мови