ціпко

ЦІ́ПКО, діал. Присл. до ціпки́й.

Аниця піймала ціпко віжки та й держить, аж подається назад (Март., Тв., 1954, 44);

Вона ціпко вхопилась пальцями за подушки і крикнула рештками голосу у вікно: — Ой, мамо, дайте сюди дитину… (Козл., Лелеки.., 1953, 9).

Значення в інших словниках

1. ціпко — ЦІ́ПКО, діал. Присл. до ціпки́й. Аниця піймала ціпко віжки та й держить, аж подається назад (Л. Мартович); Вона ціпко вхопилась пальцями за подушки і крикнула рештками голосу у вікно: – Ой, мамо, дайте сюди дитину... (П. Козланюк).  Словник української мови у 20 томах
2. ціпко — ці́пко прислівник незмінювана словникова одиниця діал.  Орфографічний словник української мови
3. ціпко — діал. Присл. до ціпкий.  Великий тлумачний словник сучасної мови