ціпочок

ЦІПО́ЧОК, чка, ч. Зменш. до ціпо́к 2.

А мати Сидить на призьбі коло хати Та вовну з кужеля пряде. Аж ось і сам старий іде З ціпочком тихо попід тином (Шевч., II, 1963, 365);

Порипуючи протезом і спираючися на ціпочок, Джонс ішов шумливою вулицею (Багмут, Опов., 1959, 90);

Лікар Еппельбаум крутить у руках тонкий ціпочок. Головка ціпочка — з слонової кості (Донч., II, 1956, 78).

Значення в інших словниках

1. ціпочок — ЦІПО́ЧОК, чка, ч. Зменш. до ціпо́к 2. А мати Сидить на призьбі коло хати Та вовну з кужеля пряде. Аж ось і сам старий іде З ціпочком тихо попід тином (Т. Шевченко); Порипуючи протезом і спираючися на ціпочок, Джонс ішов шумливою вулицею (І.  Словник української мови у 20 томах
2. ціпочок — ціпо́чок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. ціпочок — -чка, ч. Зменш. до ціпок 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ціпочок — Ціпок, -пка м. 1) Палка, трость, посохъ. Маркев. 123. Рудч. Ск. II. 10. На плечах торбина, в руці ціпок, а на другій заснула дитина. Шевч. 79. Ціпком все землю колупав. Котл. Ен. II. 74. 2) Хворостина, прутъ. Шух. І. 110. 3) = шинка 2. МУЕ. ІІІ. 25. Шух.  Словник української мови Грінченка