ціпочок

ЦІПО́ЧОК, чка, ч.

Зменш. до ціпо́к 2.

А мати Сидить на призьбі коло хати Та вовну з кужеля пряде. Аж ось і сам старий іде З ціпочком тихо попід тином (Т. Шевченко);

Порипуючи протезом і спираючися на ціпочок, Джонс ішов шумливою вулицею (І. Багмут);

Лікар Еппельбаум крутить у руках тонкий ціпочок. Головка ціпочка – з слонової кості (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. ціпочок — ціпо́чок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. ціпочок — -чка, ч. Зменш. до ціпок 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ціпочок — ЦІПО́ЧОК, чка, ч. Зменш. до ціпо́к 2. А мати Сидить на призьбі коло хати Та вовну з кужеля пряде. Аж ось і сам старий іде З ціпочком тихо попід тином (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
4. ціпочок — Ціпок, -пка м. 1) Палка, трость, посохъ. Маркев. 123. Рудч. Ск. II. 10. На плечах торбина, в руці ціпок, а на другій заснула дитина. Шевч. 79. Ціпком все землю колупав. Котл. Ен. II. 74. 2) Хворостина, прутъ. Шух. І. 110. 3) = шинка 2. МУЕ. ІІІ. 25. Шух.  Словник української мови Грінченка