чагарник

ЧАГАРНИ́К, а́, ч., ЧАГАРНИКИ́, і́в, мн. Зарості багаторічних дерев’янистих кущових рослин.

Гнат не постеріг, коли дійшов до лісу. Починався чагарник з кущами ліщини, а за ним, мов стіна, стояв густий грабовий ліс (Коцюб., І, 1955, 35);

По дну міжгір’я, між тисячотонними камінними надовбнями, крізь колючий чагарник продиралися бійці (Гончар, III, 1959, 104);

Через березняк та ялиновий чагарник тихою ступою чвалала руда конячка (Довж., І, 1958, 463);

Вся гора понад Дніпром вкрита була високим лісом і густими чагарниками (Стор., І, 1957, 238);

В яру ще гойдався вранішній туман, ховаючись від сонця серед густих чагарників (Кучер, Трудна любов, 1960, 87).

Значення в інших словниках

1. чагарник — (густі зарості кущів) чагар, мн. кущі, поріст.  Словник синонімів Полюги
2. чагарник — Кущі, зарість, чагарець, чагарники, п! ГУЩАВИНА  Словник синонімів Караванського
3. чагарник — див. хмиз  Словник синонімів Вусика
4. чагарник — [чагарник] -ниеку, м. (на) -ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў  Орфоепічний словник української мови
5. чагарник — ЧАГАРНИ́К, у, ч., ЧАГАРНИКИ,́ і́в, мн. Зарості багаторічних дерев'янистих кущових рослин; поріст. Гнат не постеріг, коли дійшов до лісу. Починався чагарник з кущами ліщини, а за ним, мов стіна, стояв густий грабовий ліс (М.  Словник української мови у 20 томах
6. чагарник — чагарни́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
7. чагарник — -а, ч., чагарники, -ів, мн. Зарості багаторічних дерев'янистих кущових рослин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
8. чагарник — ЧАГАРНИ́К (густі зарості дерев'янистих кущових рослин), ЧАГАРНИКИ́, ЧАГАРІ́, ЧАГА́Р, КУЩІ́, ПО́РІСТЬ, ПО́РІСТ (молодий або низькорослий ліс). Крізь колючий чагарник продиралися бійці (О.  Словник синонімів української мови
9. чагарник — Чагарни́к, -ку́, в -ку́; -ники́, -кі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. чагарник — Чагарник, -ку м. = чагарь. Кругом його (каміння) ріс густий чагарник. Стор. МПр. 42.  Словник української мови Грінченка