чарівливість
ЧАРІВЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до чарівли́вий 2.
Переді мною — повна енергії, невимовної чарівливості жінка, з живими, розумними очима (Мист., 5, 1968, 20);
Невичерпні джерела української народнопоетичної творчості. Безмірна, як саме життя, її глибина, вічно жива краса, нев’януча чарівливість (Нар. тв. та етн., 2, 1962, 144).
Словник української мови (СУМ-11)