чаювання
ЧАЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. чаюва́ти.
Микола кілька разів кликав, повідомляв, що чай вистигає, а їх щось не тягло до чаювання (Збан., Курил. о-ви, 1963, 66);
Через хвилину всі знову розсілися по своїх місцях, чаювання продовжувалось, але до попередньої теми не повернулись (Гур., Життя.., 1954, 96).
Словник української мови (СУМ-11)