чвань
ЧВАНЬ, і, ж., розм. Те саме, що чва́нство.
На що сяя чвань поросяча! (Номис, 1864, № 2533);
*Образно. А тії Квіти, шовком вбрані, Попадали, неначе п’яні — Пропала чвань! Тепер — куди не глянь — Скрізь по двору їх вітер носить (Гл., Вибр., 1951, 64).
Словник української мови (СУМ-11)