чваньковитий
ЧВАНЬКОВИ́ТИЙ, а, е, розм. Те саме, що чванли́вий.
Він сам був дуже чваньковитий і без церемонії скрізь хвалив сам себе (Н.-Лев., IV, 1956, 71);
*Образно. Всі віки, на всіх перепуттях історії хліб був найбільшим з багатств. Коли його обмаль — чваньковите золото просто непотріб (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 337).
Словник української мови (СУМ-11)