чваньковитий
ЧВАНЬКОВИ́ТИЙ, а, е, розм.
Те саме, що чванли́вий.
Він сам був дуже чваньковитий і без церемонії скрізь хвалив сам себе (І. Нечуй-Левицький);
* Образно. Всі віки, на всіх перепуттях історії хліб був найбільшим з багатств. Коли його обмаль – чваньковите золото просто непотріб (В. Земляк).
Словник української мови (СУМ-20)