чваньковито
ЧВАНЬКОВИ́ТО, розм.
Присл. до чванькови́тий.
Ось на коні чваньковито Шляхтич виїжджає, Він з Пархоменка глузує, Себе вихваляє (з думи);
– Ого! візьмемо в руки! Що візьмемо, то візьмемо, й не попустимо віжок! – гукнув Клим чваньковито (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)