чвірка
ЧВІ́РКА, и, ж., діал. Четвірка, четверня.
Дзвоники бреньчать, Копита стукають о змерзлу землю, І вчвал жене по втоптаній дорозі Препишна чвірка (Фр., XI, 1952, 21);
Багаті бояри з Молдавії враз із своїми молодими дружинами приїздили гарними оксамитно-чорними чвірками, в посрібленій упряжі (Коб., І, 1956, 401).
Словник української мови (СУМ-11)