чекіст
ЧЕКІ́СТ, а, ч. Працівник Надзвичайної комісії для боротьби з контрреволюцією, саботажем і спекуляцією, яка існувала в перші роки Радянської влади ( див. чека²).
Чекісти методично, крок за кроком завдавали ударів підпіллю українських націоналістів (Бойч., Молодість, 1949, 347);
В спустілих будинках маєтку цієї весни з почину чекістів було влаштовано дитячу комуну для безпритульних сиріт (Гончар, II, 1959, 264).
Словник української мови (СУМ-11)