челядин
ЧЕЛЯДИ́Н, а, ч.
1. іст. Те саме, що челя́дник 1, 2.
[Яким:] Кидай зброю!.. (Мартин і челядин слухаються) (Гр., II, 1963, 573).
2. діал. Дорослий син, нарубок.
Бо чумак, .. бо чумацька дитина,— на те й мати вродила, щоб дівчина любила хорошого челядина (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)