челядин

челяди́н

-а, ч.

1》 іст. Те саме, що челядник 1), 2).

2》 діал. Дорослий син, парубок.

Значення в інших словниках

1. челядин — ЧЕЛЯДИ́Н, а, ч. 1. іст. Те саме, що челя́дник 1, 2. [Яким:] Кидай зброю!.. (Мартин і челядин слухаються) (Б. Грінченко). 2. діал. Дорослий син, парубок. Бо чумак, .. бо чумацька дитина, – на те й мати вродила, щоб дівчина любила хорошого челядина (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
2. челядин — челяди́н іменник чоловічого роду, істота челядник; дорослий син — діал. іст.  Орфографічний словник української мови
3. челядин — ДІ́ВЧИНА (молода неодружена особа жіночої статі), ДІ́ВКА розм., ДІВУ́ЛЯ фам., ДІВА́ХА зневажл., ДІВЧИ́ЩЕ зневажл., ДІВЧИ́СЬКО перев. зневажл., ДІВЧИ́НОНЬКА пестл., ДІВЧА́ пестл., ДІ́ВА заст., поет., ДІВИ́ЦЯ заст., фольк., ірон., ЧЕЛЯДИ́НА діал.  Словник синонімів української мови
4. челядин — ЧЕЛЯДИ́Н, а, ч. 1. іст. Те саме, що челя́дник 1, 2. [Яким:] Кидай зброю!.. (Мартин і челядин слухаються) (Гр., II, 1963, 573). 2. діал. Дорослий син, нарубок. Бо чумак, .. бо чумацька дитина,— на те й мати вродила, щоб дівчина любила хорошого челядина (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
5. челядин — Челядин, -на об. 1) Взрослый сынъ, взрослая дочь. О. 1861. XI. Кух. 37. Мил. 159. Бо чумак, бо чумак, бо чумацька дитина, — на те й мати вродила, щоб дівчина любила хорошого челядина. Рудч. Чп. 184.  Словник української мови Грінченка