червоногарячий
ЧЕРВОНОГАРЯ́ЧИЙ, а, е. Який має колір вогню; яскраво-червоний.
Коло куреня стояв отаман, Іван Ковбаненко.. Тільки червоногарячий гарний одеський пояс одрізняв його од простих рибалок (Н.-Лев., II, 1956, 221);
Велике, червоногаряче, як вистиглий кавун, сонце вихопилось на сході з-за степового океану (Коцюба, Перед грозою, 1958, 4);
Бригадир здивовано струснув своєю червоногарячою бородою (Крот., Сини.., 1948, 51).
Словник української мови (СУМ-11)