черевний

ЧЕРЕВНИ́Й, а́, е́. Прикм. до че́рево 1.

Лікар водив пальцями по всій черевній поверхні і, натискаючи то в одному, то в іншому місці, шукав бодай якихось ознак апендициту, на який жалівся хворий (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 9);

Черевна порожнина.

∆ Черевни́й тиф, мед.— гостра інфекційна хвороба, збудником якої є черевнотифозні бактерії (палички).

Перестали бути масовими такі захворювання, як черевний тиф, бруцельоз, туляремія, дизентерія та інші (Наука.., 3,1962, 7).

Значення в інших словниках

1. черевний — [чеиреиўний] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
2. черевний — ЧЕРЕВНИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до че́рево 1. Лікар водив пальцями по всій черевній поверхні і, натискаючи то в одному, то в іншому місці, шукав бодай якихось ознак апендициту, на який жалівся хворий (Д.  Словник української мови у 20 томах
3. черевний — черевни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
4. черевний — -а, -е. Прикм. до черево 1). Черевна порожнина. Черевний тиф мед. — гостра інфекційна хвороба, збудником якої є черевнотифозні бактерії (палички).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. черевний — Черевни́й, -на́, -не́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)