чередник
ЧЕРЕДНИ́К, а́, ч. Людина, яка пасе череду; пастух.
Чередники хльоскали батогами, підганяючи останніх у череді корів (Вас., II, 1959, 379);
Тимко під’їхав до артільного двору, коли вже зовсім звечоріло і чередник гнав з поля овець (Тют., Вир, 1964, 35);
*Образно. Зійшла перша вечірня зірка, а за нею друга, і виплив дворогий чередник їхній — місяць (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 12).
Словник української мови (СУМ-11)