чередник

ЧЕРЕДНИ́К, а́, ч.

Людина, яка пасе череду; пастух.

Чередники хльоскали батогами, підганяючи останніх у череді корів (С. Васильченко);

Тимко під'їхав до артільного двору, коли вже зовсім звечоріло і чередник гнав з поля овець (Григорій Тютюнник);

* Образно. Зійшла перша вечірня зірка, а за нею друга, і виплив дворогий чередник їхній – місяць (О. Іваненко);

* У порівн. Тут, хлопче, наука .. Городський чоловік на всяких грамотах тобі, як чередник на худобі .. А наш брат мужик що? .. Темний, як ніч (В. Винниченко).

Значення в інших словниках

1. чередник — (той, хто пасе худобу) чередар, пастух, скотар.  Словник синонімів Полюги
2. Чередник — Чередни́к прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
3. чередник — Пастух <�череди>, скотар  Словник синонімів Караванського
4. чередник — див. пастух  Словник синонімів Вусика
5. чередник — -а, ч. Людина, яка пасе череду; пастух.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. чередник — ПАСТУ́Х (той, хто пасе стадо, череду тощо), ПА́СТИР заст.; ТАБУ́ННИК, ГУРТІВНИ́К, СТА́ДНИК заст., СТАДА́Р діал. (той, хто пасе табун коней, верблюдів тощо); ЧЕРЕДНИ́К (перев. великої рогатої худоби); ЧАБА́Н, ВІВЧА́Р, ВАТА́ЖНИК заст., ГАЙДА́Р діал.  Словник синонімів української мови
7. чередник — Чередни́к, -ка́, -ку́! -ники́, -кі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. чередник — ЧЕРЕДНИ́К, а́, ч. Людина, яка пасе череду; пастух. Чередники хльоскали батогами, підганяючи останніх у череді корів (Вас., II, 1959, 379); Тимко під’їхав до артільного двору, коли вже зовсім звечоріло і чередник гнав з поля овець (Тют.  Словник української мови в 11 томах
9. чередник — Чередник, -ка м. Пастухъ стада рогатаго скота. Коли б слухав Бог чередника, то б за літо вся череда видохла. посл. ум. чередничо́к, чередниченько.  Словник української мови Грінченка