чередник —
ЧЕРЕДНИ́К, а́, ч. Людина, яка пасе череду; пастух. Чередники хльоскали батогами, підганяючи останніх у череді корів (С. Васильченко); Тимко під'їхав до артільного двору, коли вже зовсім звечоріло і чередник гнав з поля овець (Григорій Тютюнник)...
Словник української мови у 20 томах
чередник —
-а, ч. Людина, яка пасе череду; пастух.
Великий тлумачний словник сучасної мови
чередник —
ПАСТУ́Х (той, хто пасе стадо, череду тощо), ПА́СТИР заст.; ТАБУ́ННИК, ГУРТІВНИ́К, СТА́ДНИК заст., СТАДА́Р діал. (той, хто пасе табун коней, верблюдів тощо); ЧЕРЕДНИ́К (перев. великої рогатої худоби); ЧАБА́Н, ВІВЧА́Р, ВАТА́ЖНИК заст., ГАЙДА́Р діал.
Словник синонімів української мови
чередник —
ЧЕРЕДНИ́К, а́, ч. Людина, яка пасе череду; пастух. Чередники хльоскали батогами, підганяючи останніх у череді корів (Вас., II, 1959, 379); Тимко під’їхав до артільного двору, коли вже зовсім звечоріло і чередник гнав з поля овець (Тют.
Словник української мови в 11 томах
чередник —
Чередник, -ка м. Пастухъ стада рогатаго скота. Коли б слухав Бог чередника, то б за літо вся череда видохла. посл. ум. чередничо́к, чередниченько.
Словник української мови Грінченка