чийсь
ЧИЙСЬ, чия́сь, чиє́сь, займ. неознач. Невідомо кому належний, невідомо чий.
У сіни через зачинені двері доходив чийсь голос, товстий, навіть трохи сердитий (Н.-Лев., VI, 1966, 327);
Горіла хата, підірвана гранатою. Біля хати в розпачі поривалася в огонь чиясь стара мати і плакала гіркими сльозами (Довж., І, 1958, 131);
Тимко та Орися зупинилися в затишку біля чийогось хліва (Тют., Вир, 1964, 128).
Словник української мови (СУМ-11)