чийсь

ЧИЙСЬ, чия́сь, чиє́сь, займ. неознач.

Невідомо кому належний, невідомо чий; дечий.

У сіни через зачинені двері доходив чийсь голос, товстий, навіть трохи сердитий (І. Нечуй-Левицький);

Горіла хата, підірвана гранатою. Біля хати в розпачі поривалася в огонь чиясь стара мати і плакала гіркими сльозами (О. Довженко);

Тимко та Орися зупинилися в затишку біля чийогось хліва (Григорій Тютюнник);

Весна для багатьох є могутнім стимулятором народження кращих людських почуттів – кохання, розуміння чийогось болю, доброти, коли хочеться зробити щасливими всіх, хто навколо, любити і вірити (з газ.).

(1) Чийсь і́нший – який належить не цій особі.

Коли салашистський диктор на хвилину замовк, з ефіру пролунав чийсь інший грізний голос (О. Гончар).

◇ Переклада́ти / перекла́сти на чужі́ (на чиї́сь) пле́чі (ру́ки) див. переклада́ти.

Значення в інших словниках

1. чийсь — Не знати <�невідомо> чий, хтозначий, ЧИЙНЕБУДЬ; ід. ЧИЙСЬ ТО, чийсь таки.  Словник синонімів Караванського
2. чийсь — див. чий  Словник синонімів Вусика
3. чийсь — чийсь займенник  Орфографічний словник української мови
4. чийсь — чиясь, чиєсь, займ. неознач. Невідомо кому належний, невідомо чий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. чийсь — переклада́ти / перекла́сти на чужі́ (на чиї́сь) пле́чі (ру́ки). Змушувати іншого виконувати свою роботу, свої обов’язки. (Дремлюга:) Ех, Пилипе, Пилипе… Інколи і мені здається, чи не краще жити, як інші...  Фразеологічний словник української мови
6. чийсь — Чийсь, чия́сь, чиє́сь; чийо́гось, чиє́їсь, чиї́мсь і чиї́мось; чиї́сь, чиї́хсь і чиї́хось  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. чийсь — ЧИЙСЬ, чия́сь, чиє́сь, займ. неознач. Невідомо кому належний, невідомо чий. У сіни через зачинені двері доходив чийсь голос, товстий, навіть трохи сердитий (Н.-Лев., VI, 1966, 327); Горіла хата, підірвана гранатою.  Словник української мови в 11 томах