чийсь —
ЧИЙСЬ, чия́сь, чиє́сь, займ. неознач. Невідомо кому належний, невідомо чий; дечий. У сіни через зачинені двері доходив чийсь голос, товстий, навіть трохи сердитий (І. Нечуй-Левицький); Горіла хата, підірвана гранатою.
Словник української мови у 20 томах
чийсь —
чийсь займенник
Орфографічний словник української мови
чийсь —
переклада́ти / перекла́сти на чужі́ (на чиї́сь) пле́чі (ру́ки). Змушувати іншого виконувати свою роботу, свої обов’язки. (Дремлюга:) Ех, Пилипе, Пилипе… Інколи і мені здається, чи не краще жити, як інші...
Фразеологічний словник української мови
чийсь —
Чийсь, чия́сь, чиє́сь; чийо́гось, чиє́їсь, чиї́мсь і чиї́мось; чиї́сь, чиї́хсь і чиї́хось
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
чийсь —
ЧИЙСЬ, чия́сь, чиє́сь, займ. неознач. Невідомо кому належний, невідомо чий. У сіни через зачинені двері доходив чийсь голос, товстий, навіть трохи сердитий (Н.-Лев., VI, 1966, 327); Горіла хата, підірвана гранатою.
Словник української мови в 11 томах