чик

I -а, ч., орн., зах.

Сорокопуд.

II виг.

Звуконаслідування, що означає різання.

Значення в інших словниках

1. чик — ЧИК, ЧИК-ЧИК, ЧИКИ-ЧИКИ, виг. 1. Уживається як присудок за знач. чи́кати 1 і чикну́ти на означення швидкої несподіваної або повторюваної дії (різання).  Словник української мови у 20 томах
2. чик — чик вигук незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
3. чик — ЧИК, виг., розм. Уживається як присудок за знач. чи́кати, чи́кнути.  Словник української мови в 11 томах
4. чик — I. Чик, -ка м. пт. Lanius, сорокопутъ. Вх. Лем. 482. --------------- II. Чик меж. 1) Отъ чикати, — выражаетъ рѣзанье. О. 1862. IX. 119. 2) Выражаетъ прыганье (въ загадкѣ). Куций Степанко скрутився, звертівся, та й по хаті скаче — чик, чик! Ном. Заг. № 335.  Словник української мови Грінченка