чик
I. Чик, -ка
м. пт. Lanius, сорокопутъ. Вх. Лем. 482.
---------------
II. Чик
меж.
1) Отъ чикати, — выражаетъ рѣзанье. О. 1862. IX. 119.
2) Выражаетъ прыганье (въ загадкѣ). Куций Степанко скрутився, звертівся, та й по хаті скаче — чик, чик! Ном. Заг. № 335.
Словник української мови Грінченка