Словник української мови в 11 томах

чиновник

ЧИНО́ВНИК, а, ч.

1. Державний службовець певного рангу в дореволюційній Росії і за кордоном.

[Панас:] Бідові у нас були чиновники: там такі були, що й з мертвого здеруть! (Кроп., І, 1958, 134);

Минуло небагато часу, з дверей митниці на ганок вийшов чиновник у зеленому мундирі (Рибак, Помилка.., 1956, 34);

Зінь-ківську школу закінчив я року 1903-го з свідоцтвом, що маю право бути поштово-телеграфним чиновником (Вишня, І, 1956, 7).

2. перен. Людина, яка обмежується в якій-небудь справі формальним виконанням своїх обов’язків.

Щоб якийсь там чиновник од науки вичитував нотації самому Федорові Іполитовичу Шостенкові? .. Подібного він не стерпить! (Шовк., Людина.., 1962, 283).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. чиновник — (державний службовець) урядовець, урядник.  Словник синонімів Полюги
  2. Чиновник — див. Служебник Архиєрейський  Словник церковно-обрядової термінології
  3. чиновник — [чиеноўниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў  Орфоепічний словник української мови
  4. чиновник — Урядовець, справця, канцеляриста, службовець  Словник чужослів Павло Штепа
  5. чиновник — рос. чиновник 1. Посадова особа, що є державним службовцем і має відповідний службовий ранг. 2. Переносно — людина, що ставиться до виконання своїх службових обов'язків як бюрократ.  Eкономічна енциклопедія
  6. чиновник — ЧИНО́ВНИК, а, ч. 1. Державний службовець певного рангу в дореволюційній Росії. [Панас:] Бідові у нас були чиновники: там такі були, що й з мертвого здеруть! (М.  Словник української мови у 20 томах
  7. чиновник — чино́вник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  8. чиновник — -а, ч. 1》 Державний службовець. 2》 перен. Людина, яка обмежується в якій-небудь справі формальним виконанням своїх обов'язків; формаліст, бюрократ.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. чиновник — БЮРОКРА́Т (службова особа, яка, на шкоду суті, неухильно дотримується формальностей у справах, затягаючи їх розв'язання), ЧИНО́ВНИК зневажл., ЧИНУ́ША розм. зневажл., ЧИНОДРА́Л розм. зневажл., КАНЦЕЛЯРИ́СТ зневажл.; КРЮЧКОДЕ́Р розм. заст., КРЮЧО́К розм.  Словник синонімів української мови