1. Словник української мови в 11 томах

чиновник

ЧИНО́ВНИК, а, ч.

1. Державний службовець певного рангу в дореволюційній Росії і за кордоном.

[Панас:] Бідові у нас були чиновники: там такі були, що й з мертвого здеруть! (Кроп., І, 1958, 134);

Минуло небагато часу, з дверей митниці на ганок вийшов чиновник у зеленому мундирі (Рибак, Помилка.., 1956, 34);

Зінь-ківську школу закінчив я року 1903-го з свідоцтвом, що маю право бути поштово-телеграфним чиновником (Вишня, І, 1956, 7).

2. перен. Людина, яка обмежується в якій-небудь справі формальним виконанням своїх обов’язків.

Щоб якийсь там чиновник од науки вичитував нотації самому Федорові Іполитовичу Шостенкові? .. Подібного він не стерпить! (Шовк., Людина.., 1962, 283).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чиновник — (державний службовець) урядовець, урядник. Словник синонімів Полюги
  2. Чиновник — див. Служебник Архиєрейський Словник церковно-обрядової термінології
  3. чиновник — [чиеноўниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  4. чиновник — Урядовець, справця, канцеляриста, службовець Словник чужослів Павло Штепа
  5. чиновник — рос. чиновник 1. Посадова особа, що є державним службовцем і має відповідний службовий ранг. 2. Переносно — людина, що ставиться до виконання своїх службових обов'язків як бюрократ. Eкономічна енциклопедія
  6. чиновник — ЧИНО́ВНИК, а, ч. 1. Державний службовець певного рангу в дореволюційній Росії. [Панас:] Бідові у нас були чиновники: там такі були, що й з мертвого здеруть! (М. Словник української мови у 20 томах
  7. чиновник — чино́вник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  8. чиновник — -а, ч. 1》 Державний службовець. 2》 перен. Людина, яка обмежується в якій-небудь справі формальним виконанням своїх обов'язків; формаліст, бюрократ. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. чиновник — БЮРОКРА́Т (службова особа, яка, на шкоду суті, неухильно дотримується формальностей у справах, затягаючи їх розв'язання), ЧИНО́ВНИК зневажл., ЧИНУ́ША розм. зневажл., ЧИНОДРА́Л розм. зневажл., КАНЦЕЛЯРИ́СТ зневажл.; КРЮЧКОДЕ́Р розм. заст., КРЮЧО́К розм. Словник синонімів української мови