чиновництво
ЧИНО́ВНИЦТВО, а, с.
1. збірн., дорев. Чиновники.
Як навіжені неслися з гори хурки, повні п’яного чиновництва, котре кричало, гукало, свистало… (Мирний, І, 1954, 146);
Це був боєць за повалення старезної машини царизму. Він ганьбив чванливе і підлабузнювате чиновництво, хабарників, ..закликав народ скинути кайдани (Тулуб, В степу.., 1964, 49).
2. перен. Формальне, бюрократичне ставлення до своєї роботи; байдуже, бездушне ставлення до людей.
Ми повинні бути просто-таки непримиренними до будь-яких проявів чиновництва.. у ставленні до людини-трудівника (Рад. Укр., 24.III 1963, 1).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чиновництво — ЧИНО́ВНИЦТВО, а, с. 1. збірн. Чиновники. Як навіжені неслися з гори хурки, повні п'яного чиновництва, котре кричало, гукало, свистало... (Панас Мирний); Це був боєць за повалення старезної машини царизму. Словник української мови у 20 томах
- чиновництво — чино́вництво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- чиновництво — -а, с. 1》 збірн. Чиновники. 2》 перен. Формальне, бюрократичне ставлення до своєї роботи; байдуже, бездушне ставлення до людей. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чиновництво — БЮРОКРАТИ́ЗМ (висування на перше місце формального боку у веденні та розв'язанні адміністративних, судових і под. справ), КАНЦЕЛЯ́РЩИНА зневажл., КАЗЕ́НЩИНА зневажл., ЧИНО́ВНИЦТВО зневажл. Словник синонімів української мови