чиновництво

ЧИНО́ВНИЦТВО, а, с.

1. збірн. Чиновники.

Як навіжені неслися з гори хурки, повні п'яного чиновництва, котре кричало, гукало, свистало... (Панас Мирний);

Це був боєць за повалення старезної машини царизму. Він ганьбив чванливе і підлабузнювате чиновництво, хабарників, .. закликав народ скинути кайдани (З. Тулуб);

Виходячи з таких поглядів, чиновництво правило імперією так, ніби вона складалася лише з одного народу – росіян, – та ігнорувало відмінності національного походження та історичних традицій багатьох інших її підданих (з навч. літ.).

2. перен., зневажл. Формальне, бюрократичне ставлення до своєї роботи; байдуже, бездушне ставлення до людей; бюрократизм.

Ми повинні бути просто-таки непримиренними до будь-яких проявів чиновництва .. у ставленні до людини-трудівника (з газ.);

Те, що Саша вибрав природничий факультет, багатьох здивувало .. А Саша любив науку і ненавидів чиновництво (В. Канівець).