1. Великий тлумачний словник сучасної мови

чиновництво

чино́вництво

-а, с.

1》 збірн. Чиновники.

2》 перен. Формальне, бюрократичне ставлення до своєї роботи; байдуже, бездушне ставлення до людей.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чиновництво — ЧИНО́ВНИЦТВО, а, с. 1. збірн. Чиновники. Як навіжені неслися з гори хурки, повні п'яного чиновництва, котре кричало, гукало, свистало... (Панас Мирний); Це був боєць за повалення старезної машини царизму. Словник української мови у 20 томах
  2. чиновництво — чино́вництво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. чиновництво — БЮРОКРАТИ́ЗМ (висування на перше місце формального боку у веденні та розв'язанні адміністративних, судових і под. справ), КАНЦЕЛЯ́РЩИНА зневажл., КАЗЕ́НЩИНА зневажл., ЧИНО́ВНИЦТВО зневажл. Словник синонімів української мови
  4. чиновництво — ЧИНО́ВНИЦТВО, а, с. 1. збірн., дорев. Чиновники. Як навіжені неслися з гори хурки, повні п’яного чиновництва, котре кричало, гукало, свистало… (Мирний, І, 1954, 146); Це був боєць за повалення старезної машини царизму. Словник української мови в 11 томах