чиновник

БЮРОКРА́Т (службова особа, яка, на шкоду суті, неухильно дотримується формальностей у справах, затягаючи їх розв'язання), ЧИНО́ВНИК зневажл., ЧИНУ́ША розм. зневажл., ЧИНОДРА́Л розм. зневажл., КАНЦЕЛЯРИ́СТ зневажл.; КРЮЧКОДЕ́Р розм. заст., КРЮЧО́К розм. заст., КРЮК розм. заст. (той, хто навмисно використовує дрібниці, формальності для затягання або заплутування адміністративних та судових справ з корисливою метою або щоб зняти з себе відповідальність). — Ми не бюрократи, — сказав суворим тоном, — не з паперів складаєм про тебе думку (О. Гончар); Духовна атмосфера в інституті була дуже тяжкою.. Учителі всі були чиновниками, а особливо директор (О. Довженко); І нам у роботі щоб далі зростати — Прийдеться ще декому й перцю давати. Прийдеться давати зазнайкам, чинушам, Сухим бюрократам, зачерствілим душам (С. Олійник); Був він студентом, учився як слід. Ждали — і в полі відзначиться хистом! Він же зарився в папери, мов кріт, Ставши справжнісіньким канцеляристом (С. Олійник); Він ішов з.. відомим крючкодером, що не раз виплутував грізного феодала від різних відповідальностей перед королівським судом (З. Тулуб); Тепер уже без ніяких діло викрутять судові крючки (М. Стельмах). — Пор. формалі́ст.

ЧИНО́ВНИК (державний службовець), УРЯДО́ВЕЦЬ, УРЯ́ДНИК заст., ЧИНОДРА́Л зневажл., ЧИНУ́ША зневажл.; ОФІЦІА́Л заст. (високопоставлений). Всі вельможі і великі чиновники були в парадних гаптованих золотом одежах (Ю. Смолич); Батько його, урядовець, умер, покинувши жінці з сином та з дочкою кам'яницю, з якої вони могли так-сяк прожити (Б. Грінченко); Буйко був бідний магістратський урядник (І. Франко); Він був не з тих богатирів, А цілився у генерали... Та надто рано застарів І сам пошився в чинодрали (С. Воскрекасенко); Прийдеться ще декому й перцю давати. Прийдеться давати зазнайкам, чинушам, Сухим бюрократам, зачерствілим душам (С. Олійник); Аж як уже скомпонував (Мицько) ту промову, то прочитував її перед знайомими. Але офіціал Болотневич насварив його за те (Лесь Мартович).