чисниця
ЧИ́СНИЦЯ, і, ж. Десята частина (три нитки) пасма.
Ой сяду я у п’ятницю, Чи не напряду я хоч чисницю (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 346);
Невістка мотала починки, полічила чисниці та пасма, скинула півмоток з мотовила й сховала в свою скриню (Н.-Лев., II, 1956, 301).
◊ Три чи́сниці до сме́рті кому, чому: а) про кого-небудь дуже старого, безнадійно хворого, хто перебуває при смерті.
[Горпина:] Вам треба богу молитись, а не жениться. Ну і який з вас чоловік буде, коли вам три чисниці до смерті (Кроп., І, 1958, 154);
— Гляньте-но, гляньте на бідну дівчину! Три чисниці до смерті їй залишилось, аж світиться вся кісточками нещасна! (Крот., Сини.., 1948, 200);
б) про щось дуже старе, що має незабаром загинути.
— Але я не розумію, про яку школу ви кажете? ..Школі князя Острозького — три чисниці до смерті, а інші школи такі, що про них не варто й говорити (Тулуб, Людолови, І, 1957, 155);
Хатчина була справді поганенька. Маленька, з трьома віконцями сліпими, зморщилась вона якось, іскорчилась — три чисниці їй до смерті (Гр., І, 1963, 403).
Словник української мови (СУМ-11)