човняр
ЧОВНЯ́Р, а́, ч.
1. Той, хто перевозить човном людей і вантажі.
— Швидше лагодься,— нетерпляче підгонила Маргіт човняра.— Бачиш, вітер який розгулюється… Хвиля росте! (Гончар, Новели, 1954, 50);
Човняр відмовився перевезти його через наводнену річку (Томч., Жменяки, 1964, 237);
// Представник козацького війська, що воювало на човнах.
Головатого приваблювало море, приваблювали відчайдушні човнярі, що комплектувалися майже виключно з запорозької сіроми (Добр., Очак. розмир, 1965, 81).
2. Майстер, який будує човни.
— А який він човняр! Зробить човна, як скрипку,— хоч грай на ньому (Стельмах, Правда.., 1961, 269).
Словник української мови (СУМ-11)