човняр

ЧОВНЯ́Р, а́, ч.

1. Той, хто перевозить човном людей і вантажі.

– Швидше лагодься, – нетерпляче підгонила Маргіт човняра. – Бачиш, вітер який розгулюється... Хвиля росте! (О. Гончар);

Човняр відмовився перевезти його через наводнену річку (М. Томчаній);

// іст. Представник козацького війська, що воювало на човнах.

Головатого приваблювало море, приваблювали відчайдушні човнярі, що комплектувалися майже виключно з запорозької сіроми (С. Добровольський).

2. Майстер, який будує човни.

– А який він човняр! Зробить човна, як скрипку, – хоч грай на ньому (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. човняр — човня́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. човняр — -а, ч. 1》 Той, хто перевозить човном людей і вантажі. || Представник козацького війська, що воювало на човнах. 2》 Майстер, який будує човни.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. човняр — Човня́р, -ра́; -нярі́, -рі́в (весляр)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. човняр — ЧОВНЯ́Р, а́, ч. 1. Той, хто перевозить човном людей і вантажі. — Швидше лагодься,— нетерпляче підгонила Маргіт човняра.— Бачиш, вітер який розгулюється… Хвиля росте! (Гончар, Новели, 1954, 50); Човняр відмовився перевезти його через наводнену річку (Томч.  Словник української мови в 11 томах