човняр
ЧОВНЯ́Р, а́, ч.
1. Той, хто перевозить човном людей і вантажі.
– Швидше лагодься, – нетерпляче підгонила Маргіт човняра. – Бачиш, вітер який розгулюється... Хвиля росте! (О. Гончар);
Човняр відмовився перевезти його через наводнену річку (М. Томчаній);
// іст. Представник козацького війська, що воювало на човнах.
Головатого приваблювало море, приваблювали відчайдушні човнярі, що комплектувалися майже виключно з запорозької сіроми (С. Добровольський).
2. Майстер, який будує човни.
– А який він човняр! Зробить човна, як скрипку, – хоч грай на ньому (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- човняр — човня́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- човняр — -а, ч. 1》 Той, хто перевозить човном людей і вантажі. || Представник козацького війська, що воювало на човнах. 2》 Майстер, який будує човни. Великий тлумачний словник сучасної мови
- човняр — Човня́р, -ра́; -нярі́, -рі́в (весляр) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- човняр — ЧОВНЯ́Р, а́, ч. 1. Той, хто перевозить човном людей і вантажі. — Швидше лагодься,— нетерпляче підгонила Маргіт човняра.— Бачиш, вітер який розгулюється… Хвиля росте! (Гончар, Новели, 1954, 50); Човняр відмовився перевезти його через наводнену річку (Томч. Словник української мови в 11 томах