чопик
ЧО́ПИК, а, ч. Зменш. до чіп¹ 1.
Нове Пивце шуміло і мурчало, Що, бач, під чопиком йому душненько стало (Бор., Тв., 1957, 186);
Люда вмивалася біля мідного позеленілого вмивальника, в якому треба було натиснути знизу на чопик, щоб полилася вода (Перв., Дикий мед, 1963, 452).
Словник української мови (СУМ-11)