чорненький
ЧОРНЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до чо́рний 1-4.
Ой за гаєм, гаєм, Гаєм зелененьким. Там орала дівчинонька Воликом чорненьким (Нар. лірика, 1956, 198);
Посеред купи лежав, об’юшений кров’ю, той самий чорненький москаль, що оборонив Максима од смерті (Мирний, І, 1949, 232);
За партою сидить Володько Гречаний і ще якась маленька дівчинка у чорненькому фартушку (Зар., Світло, 1961, 4).
Словник української мови (СУМ-11)