чорномазий
ЧОРНОМА́ЗИЙ, а, е, розм.
1. Чорний від бруду, замазаний в землю, грязь і т. ін.
Просовують до його [нього] рученята голі, чорномазі діти, страшні, сухі, тремтять од холоду… (Мирний, І, 1949, 251).
2. З темним кольором шкіри, дуже смуглий.
— Шубу одягай! Замерзнеш у степу,— гукнув їй якийсь літній, чорномазий, як циган, козак (Тулуб, Людолови, II, 1957, 445);
// у знач. ім. чорнома́зий, зого, ч.; чорнома́за, зої, ж. Людина з таким обличчям.
Словник української мови (СУМ-11)