чорнуватий
ЧОРНУВА́ТИЙ, а, е. З чорним відтінком, трохи чорний.
Йшлося вже до осені,— темні хмари, аж чорнуваті, снували по небу (Мирний, І, 1949, 219);
Дівчина стоїть і дивиться на неї, не зводить чорнуватих очей (Хижняк, Тамара, 1959, 218).
Словник української мови (СУМ-11)