чортівня
ЧОРТІВНЯ́, і́, ж., розм. Те саме, що чортови́ння.
Казилось пекло з радощів великих — да вже казитись чортівня не буде (Сл. Гр.);
— Скільки балакали за той кооператив, а й досі толку немає: скубуть останні злидні по базарах…— Оце вже,— мовив уголос Гавриш,— чортівня зовсім. Але скажете брешу, коли не збудую долинянам кооператив! (Кос., Новели, 1962, 32);
— Що таке, Миколо Савичу? — занепокоєно спитав Василь.— Та якась чортівня… Такого наговорила твоя мати, що я й не второпав (Хижняк, Невгамовна, 1961, 278).
◊ Що за чортівня́¹ — те саме, що Що за чортови́ння¹ ( див. чортови́ння).
Іван возився з мотоциклом. Сердито сказав до Співака: — Співак, що за чортівня?! — А що таке? —підійшов Співак. —Кому це потрібно? Хто це зняв? — показав на мотор (Головко, Літа.., 1956, 96).
Словник української мови (СУМ-11)