чугай
ЧУГА́Й, я́, ч., діал. Те саме, що чуга́їна.
Були виготовлені з домотканого сукна різних кроїв свити (чугай, чугаїна, чемера) (Нариси з іст. укр.. мист., 1969, 54);
Їй принесли стару бабину запаску, витертий чугай, старі, торішні постоли (Кач., II, 1958, 74).
Словник української мови (СУМ-11)