чудар
ЧУДА́Р, я́, ч., розм. Те саме, що дива́к.
Найбільше.. не любив цей таємничий чудар і відлюдок усяких наукових та сільськогосподарських спеціалістів, а зокрема — журналістів (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 161);
— От чудар! Якісь там недоумкуваті дівчата сказали дурницю, а ти ось і на рідну матір, і на всіх лютуєш (Є. Крот., Сини.., 1948, 148).
Словник української мови (СУМ-11)