чудище

ЧУ́ДИЩЕ, а, с., рідко. Те саме, що чудо́висько.

Для ящірки це величезне створіння [людина] було жахливим чудищем (Донч., І, 1956, 60);

*У порівн. Білий димок, хвилюючись, здіймається догори понад чумацьким табором, що чорніє у пітьмі здоровими мажами, немов якесь дивоглядне чудище (Коцюб., І, 1955, 179).

Значення в інших словниках

1. чудище — див. страшило  Словник синонімів Вусика
2. чудище — ЧУ́ДИЩЕ, а, с., рідко. Те саме, що чудо́висько. Для ящірки це величезне створіння [людина] було жахливим чудищем (О. Донченко); Ніколи-бо не запримічаєш небезпек прихованих.  Словник української мови у 20 томах
3. чудище — чу́дище іменник середнього роду, істота чудисько рідко  Орфографічний словник української мови
4. чудище — -а, с., рідко. Те саме, що чудовисько.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. чудище — СТРАХІ́ТТЯ (фантастична істота незвичайного, страшного, потворного вигляду), СТРАХО́ВИСЬКО, СТРАХО́ВИЩЕ, СТРАХ перев. мн., МОНСТР книжн., ЧУДО́ВИСЬКО, ЧУДО́ВИЩЕ рідше, ПРИМА́РА, СТРАХОВИ́ДЛО розм., СТРАШИ́ЛО розм., СТРАШИ́ДЛО розм., СТРАХОВИ́ДДЯ розм.  Словник синонімів української мови